Аутоімунні захворювання. Сучасний погляд.

Існує група захворювань, які відносять до так званих — аутоімунних захворювань. Серед цих захворювань — Ревматоїдний артрит, Розсіяний склероз, Аутоімунний тиреоїдит, Аутоімунний гепатит, Системний червоний вовчак, Цукровий діабет 1 типу, неспецифічний язвений коліт та інші аутоімунні захворювання.

Як розвиваються аутоімунні захворювання?

Очевидно, що своє загальне найменування аутоімунні захворювання отримали через те, що в їх розвитку якимось чином бере участь імунна система.

Клітини імунної системи розпізнають таку чужорідну або змінювану генетичну інформацію, і за допомогою своїх клітин і спеціальних білкових молекул — антитіл — вони руйнують і видаляють носіїв чужорідної генетичної інформації з організму.

Варто зазначити, що звичайні клітини імунної системи — лейкоцити і звичайні антитіла — здатні розрізняти свої клітини від чужих і не проявляти агресії до клітин і тканин організму.

Розвиток і прогресування аутоімунних захворювань пов'язано з наявністю в організмі надмірної кількості специфічних лейкоцитів — аутоімунних лейкоцитів, які продукують аутоімунні антитіла.

На відміну від звичайних антитіл, що спрямовані на чужорідні для організму антигени, аутоімунні антитіла здатні взаємодіяти з антигенами клітин свого організму, пошкоджуючи їх.

Звідки беруться аутоімунні (аутоагресивні) антитіла?

До нещодавнього часу чіткої відповіді на це питання не було. Вважалося, що поява аутоімунних антитіл в організмі — це збій у роботі імунної системи. Як він виникає — було неясно.

Зараз підходи до розвитку аутоімунних захворювань змінилися суттєво.

Доказано, що присутність аутоімунних лейкоцитів і аутоімунних антитіл в організмі — це не патологія, а норма.

В нашому організмі працюють аутоімунні механізми, які включають спеціалізовані клітини імунної системи — аутоімунні лейкоцити, які здатні здійснювати імунні реакції, спрямовані на пошкодження та знищення клітин власного організму і, зокрема, здатні продукувати аутоагресивні (аутоімунні) антитіла.

Навіщо природа створила в нашому організмі систему, спрямовану на знищення власних клітин і тканин?

Як встановлено, аутоімунні механізми виконують в організмі дуже важливі функції. Аутоімунні механізми — це одна з регуляторних систем організму, одна з систем очищення організму.

На кожній клітині нашого тіла є спеціальні білкові молекули — розпізнавальні знаки (рецептори, маркери), які вказують на належність цієї клітини саме до цього організму. Саме за цими маркерами звичайні клітини імунної системи розпізнають клітини організму і не проявляють до них ворожості.

Клітини нашого тіла живуть, виконують свої функції, але приходить час, коли клітини гинуть. І на зовнішній оболонці такої загиблої клітини залишаються маркери належності до цього організму.

Видалити таку постарілу, функціонально неактивну або загиблу клітину з організму можуть тільки аутоімунні механізми — аутоімунні лейкоцити та аутоімунні антитіла.

Це не єдина задача аутоімунних механізмів. Є й інші не менш важливі функції, зокрема знищення атипових, онкологічних клітин. При нормально працюючій імунній системі аутоімунні механізми, які можуть пошкоджувати клітини і тканини організму, знаходяться під суворим контролем з боку спеціалізованих механізмів контролю імунної системи.

Механізми контролю за аутоімунними процесами — це інші спеціалізовані клітини імунної системи та антитіла, які здатні знищувати аутоімунні лейкоцити та аутоантитіла.

В звичайних умовах кількість аутоімунних лейкоцитів і аутоімунних антитіл знаходиться в чітко заданому діапазоні.

Нормальний рівень аутоімунних лейкоцитів, як і багато інших природних процесів в організмі, регулюється за принципом зворотного зв’язку. Це своєрідні «ваги».

Час від часу в організмі через різні причини (наприклад, перенесену інфекційну хворобу, після якої загинуло велике число клітин) відбувається активація аутоімунних механізмів (збільшується кількість аутоімунних лейкоцитів та антитіл).

Але у нормальних умовах після того, як аутоімунні механізми виконали свою задачу — видалили загиблі клітини — активуються механізми контролю за аутоімунними процесами, і кількість відповідних специфічних лейкоцитів та антитіл збільшується.

Надалі відбувається знищення надмірної кількості аутоімунних лейкоцитів та антитіл відповідними клітинами імунної системи. Система «аутоімунні механізми/механізми контролю за аутоімунними процесами» повертається до свого початкового рівноважного стану.

Але при певних умовах робота механізмів контролю за аутоімунними процесами порушується.

Які причини порушення роботи механізмів контролю за аутоімунними процесами?

Розвиток аутоімунних захворювань — це порушення складної роботи імунної системи, що виникло через:

• Фактори навколишнього середовища (екологія, характер харчування, шкідливі виробничі фактори, магнітні поля)
• Спосіб життя (характер харчування, шкідливі звички, гіподинамія, порушення режиму дня і циркадності, хронічні стреси)
• Хронічні інфекційні процеси. Ніхто не буде сперечатися з тим, що хронічні інфекції відіграють роль у розвитку розсіяного склерозу, або деяких бактеріальних інфекцій у розвитку ревматоїдного артриту. Саме хронічно протікаючі інфекційні процеси є постійним чинником активації аутоімунних механізмів. Рано чи пізно така тривала активація аутоімунних процесів призводить до порушення механізмів контролю.

Згодом відбувається перенапруження контролюючих механізмів, і ослаблені механізми контролю за аутоімунними лейкоцитами припиняють адекватно реагувати на надмірне вміст специфічних аутоімунних лейкоцитів в організмі.

Методи лікування аутоімунних захворювань

Традиційна медикаментозна терапія аутоімунних захворювань полягає в застосуванні імуносупресивних препаратів. Мета їх застосування — пригнічення активності імунної системи, щоб знизити активність імунно-воспалювальних процесів. З різним успіхом, в більшості випадків, ця задача вирішується.

На жаль, всі ці препарати мають неселективну дію і виражені побічні ефекти. Придушуючи активність аутоімунних процесів, ці препарати пригнічують і нормальні захисні функції імунної системи. Це є причиною великої кількості ускладнень, що розвиваються при лікуванні аутоімунних захворювань.

Зрозуміло, що така ситуація не влаштовує ані пацієнтів, ані лікарів, які займаються лікуванням аутоімунних захворювань.

Саме тому постійно ведеться наукова робота, спрямована на пошук нових, більш безпечних та ефективних методів лікування аутоімунних захворювань.

У нашому центрі зібрані найбільш ефективні сучасні методики лікування аутоімунної патології шляхом відновлення поломок імунної системи на будь-якому з її рівнів, що веде до успішного позбавлення від аутоімунного захворювання.