Значення кишечної мікрофлори при імунотерапії аутоімунних захворювань і новоутворень

Дисбіоз кишечника може призвести до переважання деяких видів бактерій, що сприяють активації алергічних і аутоімунних механізмів, розвитку злоякісних пухлин через хронічне запалення або місцеву імуносупресію.

В еру імуноонкології роль кишечної мікробіоти у формуванні відповіді на імунотерапію аутоімунних захворювань і злоякісних новоутворень становить великий інтерес для медичного співтовариства.

Зважаючи на те, що склад кишечної мікробіоти є індивідуальним для кожної людини, її дослідження є обов'язковим для формування діагнозу аутоімунного захворювання та онкології.

Мікробіом шлунково-кишкового тракту в уявленні сучасної науки розглядається як набір різноманітних мікроорганізмів, які кількісно і якісно відрізняються у кожної людини і відіграють значну роль у біохімічному, метаболічному та імунному відповіді організму, а також представляють собою неспецифічний бар'єр від екзогенних факторів агресії.

Умови середовища в товстій кишці сприяють нормальній життєдіяльності мікроорганізмів, і чисельність 36000 видів бактерій досягає пікових значень — 1010-1013 КОЕ/мл (1011 бактерій на грам кишечного вмісту). Анаеробні бактерії переважають над аеробами в співвідношенні 1000:1.

На основі даних наукових досліджень загальної популяції в Америці (клінічне дослідження HMP) та в Європі (клінічне дослідження MetaHIT) було показано, що домінуючими типами мікроорганізмів у складі мікробіоти є Bacteroidetes та Firmicutes.

Заселення шлунково-кишкового тракту мікроорганізмами починається відразу після народження, а точніше, при проходженні плоду через родові шляхи матері. Спосіб розродження при цьому виявляється дуже важливим фактором, який визначає отримання новонародженим первинної мікробіоти.

Дисбіоз кишечника, як прояв порушення рівноваги в бактеріальній екосистемі, призводить до переважання деяких видів бактерій над іншими. І це сприяє активації механізмів канцерогенезу та аутоагресії.

З початком розвитку методів імунотерапії в останні роки також почала розглядатися тема ролі кишечної мікробіоти у формуванні імунної відповіді при онкології та аутоімунних захворюваннях.

Результати великої кількості досліджень показують, що при введенні бактеріальних зразків від донорів в організм пацієнтів, які страждають від онкологічних та аутоімунних захворювань, стимулюється ріст власної мікрофлори у хворих, збільшується її різноманітність, що, у свою чергу, підвищує здатність організму контролювати імунну систему та механізми канцерогенезу.

Це дає підстави для подальшого дослідження взаємозв'язку імунотерапевтичних методів лікування аутоімунних захворювань і новоутворень та значення складу мікрофлори кишечника.

Деякі дослідники стверджують, що мікробіота кишечника впливає на ріст пухлин і, відповідно, на тривалість життя пацієнтів через вплив на процеси молекулярного окислювального стресу і системну токсичність периферичних лейкоцитів, що призводить до зниження активності процесів системного запалення, яке відіграє основну роль у розвитку аутоімунних захворювань та злоякісних новоутворень.

Мінімально відомо про те, які типи бактерій можуть опосередковувати найкращу відповідь на протипухлинну імунотерапію, і це питання залишається відкритим.

Є дані про те, що найбільш виражена ефективність імунотерапії спостерігається у пацієнтів, у яких переважають бактерії роду Ruminococcaceae. Проте інші великі лабораторії повідомляють, що відносне переважання Clostridiales підвищує ефективність лікування аутоімунних захворювань. Також є відомості, що у пацієнтів з переважанням Faecalibacterium значно підвищується показник виживаності без прогресування (PFS) при онкології.

Існує думка, що ефективність імуномодуляційної терапії пов'язана з наявністю в складі кишечної мікробіоти різних представників роду Bacteroidales. У кількох наукових дослідженнях було встановлено, що збільшення кількості бактерій роду Bifidobacterium у складі мікробіома кишечника формує Т-клітинну протипухлинну відповідь. Також було показано, що переважання роду Bifidobacterium може сприяти підвищенню активності протипухлинного імунітету.

Аналіз ряду зарубіжних досліджень показав, що існують вагомі докази змін при лікуванні аутоімунних захворювань і пухлин на рівні нормалізації мікроорганізмів із застосуванням імунотерапії.